На фасаді середньої школи №1 імені Тараса Шевченка відкрили меморіальну дошку Володимиру Дорошенку.Поміж воїнами АТО є депутати?
Для початку пан Ковалів потурбував голову земельної комісії Ярослава СТАРОДУБА, попросивши його повернутися до питання «Господарника». Нагадаємо, це територія між водоканалом та парковою зоною на вулиці Коновальця. За попередніх мерів вона мала йти під такі собі садово-городні наділи для, скажемо так, значущих людей міста. Проте, міські голови передавали це питання, наче у спадщину наступнику, і земля залишалася незайманою, як дівка на весіллі… І тільки на попередньому сесійному засіданні справа зрушилася з мертвої точки, ґрунти віддали добровольцям та воїнам АТО, які самі поміж собою мали ділити наділи. Зрештою, рішення було так цікаво написано, що про воїнів нічого й не сказано, хоч мер Юрій ГАМАР пояснив на словах. Присутні на депутатському зібранні добровольці та воїни подякували владі та пішли… Після нашої замітки на цю тему були звернення, мовляв, уточніть, хто ж є у тих списках? Ми ніколи не уточнювали таких речей, тим паче, були свідомі того, що щасливчики, які взяли «Господарник», зроблять все чесно.
Тепер про Володимира КОВАЛІВА. Він ствердив на сесії, що до нього звертаються люди з проханням відкрити списки, бо є неофіційна інформація, що поміж учасниками АТО у переліку є і прізвища окремих депутатів. Якщо це так, то це ґандж… Тому земельна комісія має вивчити, хто потрапив у перелік.
- Йосип Маланяк
- Політика, влада, суспільство
-
COMMENTS
- Перегляди: 180
Здавна покровителькою Українського народу вважалася Богородиця. 14 жовтня християни східного обряду відзначають свято Покрови Пресвятої Богородиці. Під опіку Богородиці та під її Покров віддавали себе шляхетні українські лицарі, козаки, воїни УПА, а тепер і захисники сучасної України.
Отже, 14 жовтня Україна святкує одразу чотири свята – свято Покрови Пресвятої Богородиці, День українського козацтва, День створення УПА та День захисника України.
Покрова. Історія свята
У 910 році, за часів правління імператора Лева Мудрого, візантійська імперія вела війну з сарацинами-мусульманами. У недільний день, 14 жовтня, під час всеношної, коли Влахернский храм був переповнений тими, що моляться, святий «Андрій, Христа ради юродивий», о четвертій годині ночі, піднявши очі до неба, побачив, що йде у повітрі Пресвята Богородиця, осяяна небесним світлом, й оточена ангелами і сонмом святих.
Богоматір довго молилася, обливаючи сльозами обличчя. Після закінчення молитви зняла з Себе сяюче, мов блискавка, велике покривало й, тримаючи його з великою урочистістю, розпростерла над усім народом.
Варто зазначити, що ще від часу прийняття на наших землях християнства Богородицю вважали заступницею усіх християн. Традицію особливого шанування Пресвятої Богородиці започаткував у 1039 році великий князь Київський Ярослав Мудрий. Саме він «віддав народ Київської Русі під опіку Матері Божої».
З того часу українці завжди належно прославляли Богородицю, молилися до неї у часи небезпеки та у разі нападу ворогів.
На іконах Покрови Пресвятої Богородиці часто зображали, як вона бере під свій покров увесь Український народ, його військо та Церкву.
- Йосип Маланяк
- Культура
-
COMMENTS
- Перегляди: 101
Сьогодні Самбір прощався із Романом Іванчуком, який понад три десятиліття впливав на формування громадської і політичної думки на наших теренах. Разом із кончиною Романа Михайловича закінчилась ціла епоха оригінальної талановитої журналістики.
Не витримало шаленого темпу життя серце друга, наставника і брата Романа Іванчука. Журналіста з великої літери. Цей, як кажуть між собою журналісти, газетний штамп, у цьому випадку доречний якнайкраще. Він із шкільних років писав. У юності навіть пробував писати вірші. У місцевій газеті, статечні дядьки порадили вірші не писати, мовляв, не вдаються. Зате наполегливому Роману все його життя, яке він присвятив журналістиці, газетні матеріали у різних жанрах і різних виданнях удавалися якнайкраще.
Ми жартували між собою, що він вміє “із найгіршої глини зліпити коника”. Йому було під силу писати чудові як похвальні, так і критичні статті і замітки, які обговорювали читачі поміж себе та владоможці у коридорах влади. Подейкують, що один із мерів вимагав приносити йому першу приватну на Самбірщині газету “Програма ТБ плюс…” у день її виходу у світ із самого ранку, а підлеглі тягнули сірники поміж собою, аби не потрапити під гарячу руку владоможця. Роман Іванчук був редактором цього видання.
Проте, він не втомлювався запевняти, що, якщо, журналіст ненавидить свого героя, якого критикує, то це вже не журналістика, що не обов’язково писати про самодура, що він самодур, є багато інших чудових українських слів із яких читачеві все стане зрозуміло. Доводилося тисячі разів чути від читачів, що найці-кавіше в Іванчука поміж рядків. За майже чверть століття нашої безперервної дружби я не почув жодних обґрунтованих нарікань та скарг на ним написане. Навіть, найлютіші його критики, після кількох заспокійливих слів говорили, так було, але міг би й про це не писати, у відповідь чув, але й ти міг би це, чи інше не робити. У багатьох випадках ставав приятелем тих, кого критикував. Пригадую, як один із колишніх керівників міста, признався, що аж тепер, коли залишив владу, зрозумів, що правду про життя Самбора він дізнавався із публікацій Романа.
- Йосип Маланяк
- Політика, влада, суспільство
-
COMMENTS
- Перегляди: 214
