Недавно мав приємність побувати на сесії Новокалинівської громади. Багато питань, доволі конструктивна робота, хоча, як ми збагнули, є обранці, які дуже люблять побалакати, затягуючи час. Не виключено, що комусь здається, що він дуже мудрий.
НА ПОРЯДОК денний винесли 399 питань. Дуже багато, скажу вам, і «перемолоти» їх непросто. Але обранці таки подужали цю «висоту», хоча перед тим, як заспівати «прощальний» Гімн, а це було уже пізно ввечері, хтось з обранців попросив голову Богдана ЮЗВЯКА таку величезну кількість питань ділити на два дні. Це ж не жарт: депутати до третьої години дня сиділи на своїх роботах, а потім ледь не до девятої вечора соціально-економічно розбудовували громаду.
Проте, на одному з виступів хотіли зупинитися детальніше. Не знаємо, чи так воно буде, як хоче Іван КІЛЬГАН, але для статистики та історії варто поцікавитися. Іван Степанович пропонує дослідити: яке село громади дає найбільше доходів у спільну казну і скільки потім з тієї ж казни повертається у те ж село соціальними благами. Певна річ, село селу не рівня – десь більше, десь менше є працівників, підприємців, військових авіаторів, але пан Кільган, як нам видається, мав на увазі те, що він як великобілинський фермер платить податки, а благ у його селі обмаль. Не можемо прогнозувати, чи такі дослідження будуть, але воно направду цікаво. Навіть у інших громадах, коли бідні «зашлюбували» з багатими.
Останнім часом є певні настрої у людей, які сподівалися, що після децентралізації посиплеться на їхні населені пункти манна небесна. І уже нині кажуть: а що голови рад доброго зробили для наших сіл? Може й справді для початку треба поцікавитися: що та чи інша громада віддала у загальний бюджет?
Слід зазначити, що Заслужений працівник сільського господарства України, фермер Іван Кільган десятиліттями сплачує до місцевого бюджету мільйонні податки. Чоловік нарікає, що громади Великої і Малої Білини зовсім не відчувають піклування від влади із Нового Калинова. Особливо Іван Степанович переймається дорогою до рідних сіл. Він має на те право, адже завдяки таким як він й живуть віддалені села.
"ВЗ Самбірщина"