Характерною рисою теперішніх виборів є величезна зневіра людей у можливість шляхом виборів якісно змінити український парламент. На перших порах все виглядало чорно-білим. Влада і опозиція. Ближче до виборів і в одному і в іншому стані почалися чвари.  Влада зуміла втримати єдність і фактично пішла на вибори єдиним фронтом. Наскільки він монолітний це тема іншої розмови.

Набагато гірші справи в опозиції. Попри обєднання ВО «Батьківщина» та ВО «Свобода», також називають себе опозицією «Удар» та Наталя Королівська, а Віктор Ющенко і його політична сила - «єдиною справжньою опозицією».

 

Однак, як на мене, та й не тільки, найбільшу шкоду єдності опозиції наносять самовисуванці, або за словами Ірини Фаріон – самозванці. І це ще півбіди, нехай політичні партії з ними виясняють відносини.

 

Самовисуванці сіють зневіру серед звичайних людей у можливість  обрати достойного представника  в мажоритарних округах. Серед самовисуванців у нашому окрузі найбільш яскраво це демонструє Ярослав Дубневич. Нагадаємо, що у попередньому номері «ГС» ми писали про пошуки братами-Дубневичами шляхів у парламент. Отримавши відкоша від влади і опозиції брати пішли на вибори самовисуванцями, роблячи ставку на фінансовий ресурс, який нажили шляхом відмивання бюджетних коштів починаючи із часів покійного Кирпи та президентства Леоніда Кучми. Успішно продовжували за Віктора Ющенка та уряду Юлії Тимошенко, про що пише газета «Експрес» від 4.10.2010 – 11.10.2012 року і зі слів нардепа Петра Писарчука, продовжували деребанити уже за президентства Віктора Януковича.  Зрештою про фінансові махінації братів-Дубневичів, розкрадання бюджетних коштів, відмивання грошей уже писано-переписано у різних ЗМІ.

Сьогодні мова  піде про морально-етичний бік справи. Висунувши сам-себе Ярослав Дубневич зробив ставку на Братство ОУН-УПА, Спілку політв’язнів інші національно патріотичні організації. Він активно використовує їх у різних рекламних статях,  роликах і кліпах. І все б нічого, якби від КУНу не балотувався Іван Купяк. Річ у тім, що старше покоління кунівців водночас є членами Спілки політв’язнів та Братства ОУН-УПА. Одне слова політична партія КУН є осердям цих  організацій. Жодним чином не хочу образити когось із сивочолих ветеранів визвольних змагань, однак щонайменше дивно бачити їх обличчя водночас  в рекламі Ярослава Дубневича та Івана Купяка.  Маніпулює святим, брат Дубневич, як і в випадку з бюджетними коштами. Коли старший брат Богдан по блюзнірськи прирівняв себе до політв’язнів, то менший брат Ярослав використовує членів Братства ОУН-УПА для введення в оману виборців округу. З приводу моралі братів-Дубневичів процитую відомих українських політв’язнів.

Степан Хмара: «Тому говорити про мораль Дубневича навіть не варто, бо її нема. Ще раз повторюю, я глибоко обурений, що цей негідник і самозванець намагається поставити своє імя в один ряд з моїм чесним імям.» - газета «Експрес» від 27.09.2012 – 4.102012 №106(6577).

Левко Лук’яненко: « В час збройної боротьби з окупантом колись також хтось воював за самостійну Україну, а були й такі хлопці, які створювали банди з 2-3 осіб, чіпляли на одяг тризуб і ходили по селах з грабунком – в якогось господаря кабана відібрати, в якогось –  телицю. Щось схоже і тут – був засуджений за карний злочин, а приписує собі «соратництво» з людьми, які справді для незалежності України зробили дуже багато. Це додатковий моральний злочин, тому таку людину й близько не можна допускати до Верховної Ради» - йдеться у тому ж номері газети «Експрес».

Юрій Шухевич: «І я такого борця за незалежність України не знаю. Я лише давно знаю, що Дубневич сидів «на зоні» в Галичині, його багато людей знають як звичайного  кримінального злочинця, який відбував покарання за розкрадання державного майна. І все це, звичайно, немає ніякого стосунку до політики, до політичних справ. Знаєте, у Львові колись був депутатом міської ради чоловік, якого свого часу виключили з партії «за аморалку» - якщо коротко, то від нього завагітніла піонервожата. А він потім всюди заявляв, що його виключили з партії, що радянський режим репресував за політичні погляди. Щось подібне і з Дубневичем» - там же.

Брати-Дубневичі, за словами нардепа Петра Писарчука, що півроку отримують держзамовлення від української залізниці на 2 мільярди гривень, сплачуючи при цьому 6 млн.грн податків, закликають до повалення існуючого режиму, розваливши фракцію БЮТ у Львівській обласній раді, закликають «Юлі – волю» і постійно забувають нагадати людям, що намісник Януковича у Львові  їхній бізнес-партнер. Я би радив їм починати валити злочинний режим зі свого.

Однак мафія своїх не здає. Газета «Експрес» від 4.10.2012 – 11.10.2012 року №109(6589) у статті  «Справа на мільярд. Почерк мафії» пише: «Справа на мільярд – це справа про мафію. Не ту далеку, з Італії чи США, описану в літературі, а нашу мафію. Справжню українську мафію. Мафію, яка не зупиняється ні перед чим. Справа на мільярд – це справа про те, як в Україні окремі люди, втоптуючи у злидні інших, йдуть по  трупах і стають мільярдерам… Сергій Онищенко, який створював для корпорації «КРТ»(що належить браткам-Дубневичам) фірми привиди і для цього робив усе : використовував морги, паралізованих бабусь та квартири, де божеволіли і помирали, - тут перевершив самого себе. Наступна фірма, «Злагода ЮГ», яка також «постачала анкери» корпорації «КРТ» та залізниці, - це руїна.

Так, так, суцільна руїна. Стара розвалюха із забитими навхрест вікнами та дверима… З Києва, якийсь бандюк ту хату тримає. Їдьте звідси, радять  сусіди. На цю руїну бізнес-партнери Дубневичів записали фірм як бліх».

У цій же газеті йдеться, що « на початку лютого минулого року цій схемі, серед організаторів якої два колишні зеки – Онищенко і Дубневич, - здавалося буде покладено край: Онищенка заарештовують із саквояжем, у якому слідчі нарахували 500 тисяч доларів.

Проти Онищенка порушили кримінальну справу за кількома статтями. Почалися масові затримання, обшуки, вилучення. Авто- генами вирізали двері в багатьох квартирах, заарештували рахунки. Світлана Козинець, один із керівників корпорації «КРТ», втікає від правосуддя у сусідню Білорусь, її оголошують у розшук. Загадково помирає головний бухгалтер корпорації «КРТ» пані Гаранюк. За деякими даними, були виписані постанови на затримання «братків» Дубневичів.

Здавалося, ніщо не врятує цього разу головних фігурантів цієї кримінальної історії, які мають потрапити до в’язниці, а слідчі – за розкриття – отримають ордени.

Але раптом, наче на помах чарівної палички, все зупинилось».

Випещені на бюджетних, тобто людських, наших з вами грошах, мільярдери, які подаються себе опозиціонерами виглядають неприродно, брехливо і підло по відношенню до звичайних працьовитих людей.  Це породжує зневіру і апатію у людей до змін на краще. Наносить непоправну шкоду представникам цієї ж влади від Києва до села, яка не може дати по руках учасникам фінансових афер.  Водночас у разі потрапляння до парламенту такі одіозні депутати стають тушками, перебіжчиками і виборець не зможе їм дорікнути. Вони завжди зможуть закинути громаді, яка за них голосувала, що ми з вами розрахувалися за депутатський мандат. Вікном, дверима чи виходком.  Екскурсіями священників по святих місцях.

Переконаний, що такі горе-депутати згадають за жителів округу в кращому випадку за півроку-рік до наступних виборів, а той зовсім не згадають, пригрівшись у якомусь списку чергової політичної партії.

Не даймо себе здурити. Будьмо пильними, коли доведеться робити вибір біля скриньки для голосування. Нехай облудна патріотична риторика, яка фальшиво звучить із вуст людей, що словом і ділом нас дурять, не туманить наш розум та не позбавляє віри і надії на чесні і справедливі вибори.

З цього приводу дуже влучно і переконливо висловився народний депутат від «БЮТ-Батьківщина» Степан Курпіль : «Люди, які продають свій голос, продають свою гідність, свою історію, свою душу. Продають майбутнє своїх дітей, онуків, правнуків. Продають майбутнє держави. Не має значення, за скільки людина продається: чи стане якийсь депутат «тушкою» за мільйон доларів, чи хтось продасться за кількасот гривень. В одному і в другому випадку є факт продажництва, іудиних срібняків. Ще нікому іудині срібняки не принесли щастя. Продавати свій голос – великий гріх. Це все одно, що торгувати своїм тілом… Якщо ми хочемо чесної української влади, то самі будьмо чесними, не продаваймо свої голоси!». Газета «Високий замок» від 4-10 жовтня 2012 року №184(4808).

 

{youtube}8iqH9mfwRqY|400|300|0{/youtube})

{youtube}v88KqzxJhkw|400|300|0{/youtube})

{youtube}ADhUDrYb634|400|300|0{/youtube})

{youtube}-Q4wH_GnRJw|400|300|0{/youtube})

{youtube}iTfiQKboF-k|400|300|0{/youtube})

 

{jcomments off}