Главі УГКЦ, Блаженнішому Святославу, соромно за тих, хто взяв подачку від кандидата: вони повинні віддати її і покаятися. Якщо так сталося, що вже хтось взяв щось від кандидата, то ще є нагода віддати і покаятися. Про це заявив Предстоятель Української Греко-Католицької Церкви Блаженніший Святослав(Шевчук) в ефірі телеканалу ТВі. Про це повідомила Агенція Гал-інфо з посиланням на Департамент інформації УГКЦ.

За словами спостерігачів, каже Блаженніший Святослав, яким він схильний вірити, ці вибори є чи не найбруднішими в історії незалежної України. Бачимо, що є факти широкого, безсоромного підкупу виборців, зокрема й духовенства. Це не може нас не турбувати, - наголошує Предстоятель Церкви, - коли я переглядав ролики, в яких священики показово за щось дякують певному кандидатові, то мені було соромно і за депутатів, котрі вдаються до таких дешевих трюків, і за духовенство, що на таке піддається. За це потрібно каятися і перепрошувати Господа Бога та наших виборців. Ніколи не потрібно торгувати своїм сумлінням, яке є голосом Божим у душі, - переконує Глава УГКЦ.

У своїх попередніх статтях, я, в першу чергу звертався до жителів Самбірщини, Городоччини, Мостищини, тобто, до всіх виборців округу із застереженням не помилитися у виборі посланця до українського парламенту. Із закликом обрати газду і земляка – Івана Білака. Так сталося, що йому протистоїть брат Дубневич з компанією. У моїх статях йшлося про фінансові махінації братів-Дубневичів, які сколотили свої мільярди на відмиванні бюджетних коштів та розкраданні наших з вами грошей. Про морально-етичний бік справи, маніпулюванням свідомістю виборців, введенням їх в оману, спроби підкупу, тим самим сіючи серед людей зневіру у можливість справедливого вибору. Засіваючи виборчі округи грошима брати-Дубневичі сіють зневіру і приводять людей до гріха, породжують зневіру у можливість змін на краще.

Натомість компанія Ярослава Дубневича зробила спробу перевести все в площину зясування дрібних господарських, управлінських, щоденних, буденних огріхів та неув’язок. Та й тут збрехали.

Сховавшись за прізвищем невідомого Володимира Матвійка, пишуть, що премії вчителям не виплачені і вони чомусь телефонують до штабу Ярослава Дубневича, «Львівську газету»(власники Дубневичі), а не до відділу освіти, чи до Івана Білака. Так, було кілька замовних «дубневичами» дзвінків до мене і вимушений був роз’яснити, що вони отримають премію, як належиться, офіційно, через бухгалтерію, а не крадькома в конвертах. Дива тай годі. Я розумію, що членам компанії Дубневича невтямки, як видаються премії за бюджетні кошти. Вони звикли до грошей в конвертах.

Я справді не робив з цього вчинку Івана Білака героїзму. Просто розповів, як було насправді. Будучи у відпустці він дізнався, що премії вчителям становитимуть 30%, а освітяни просять хоча б 60%, маючи управлінський досвід, знайшов можливість виконати те що просять. А позаяк виплата бюджетних коштів потребує певної процедури, той трапилась затримка. Гроші нараховані і освітяни отримають належну премію цього тижня. Все законним шляхом і крапка.

Збрехали й про виплати ветеранам національно-визвольних змагань та вдовам політвязнів. Справді була затримка і знову втрутився Іван Білак. Всі гроші і ветерани, і вдови отримають.  Знову ж таки, не в конвертах, а як належиться, офіційно.  Ну не вміє та компанія офіційно, звикла в конвертах, «ліваком».

Останнє ноу-хау з маніпулюванням свідомістю виборців компанія Ярослава Дубневича застосовує при підписанні паперів із сільрадами. Так звані угоди від Дубневича немають жодної юридичної сили. Їхня вартість дешевша за папір на якому вони написані.

Насправді у мене враження, що компанія Дубневича, щоб набрати балів у свого шефа, грає на боці Білака. Що не напишуть, то виходить на користь Івана Білака. Мабуть дам свої статі прочитати Ярославу Дубневичу, щоб знав за що платить чималі гроші своїм писакам.

Самбірський район втратив 40 тисяч доларів, тому що райдержадміністрація не виділила 300 тисяч гривень, стверджує компанія Дубневича. Про так звані оонівські гроші і як, і хто має з цього зиск потрібно писати окрему статтю, що й зроблю після виборів.

Зараз кілька штрихів, про те, хто втратив і через кого. По-перше, районний бюджет нічого не виділив і нічого не отримав. Проста арифметика, 40 тисяч доларів помножити на 8 гривень(для «дубневичів» курс Нацбанку) маємо 320 тисяч гривень.

По-друге, гроші район не отримав через Віталія Кімака, який одночасно є заступником голови Самбірської районної ради і очолює штаб Ярослава Дубневича вже понад рік. Річ у тім, що Віталію Кімаку не «вдалося передбачити», як пишуть «дубневичі», а силою, через загрозу зриву прийняття бюджету району, протиснути ці злощасні 300 тисяч гривень.  Пригадую, як голова бюджетної комісії, начальник управління економіки РДА Ігор Несторак криком кричав, «що ви робити, бюджет не безрозмірний, ми не зможемо додатково зібрати ці гроші до бюджету». Натомість Віталій Кімак з розумним виглядом запевняв, мовляв нічого, нічого приймемо, а там якось буде. Зрештою, щоб не зірвати прийняття бюджету погодились, що уразі виконання і перевиконаня поступлень до бюджету, зможуть виділити кошти на оонівські проекти. Якось не сталося, до контрольних цифр мінфіну, бюджет району не дотягує 11%. По-третє, наповнення районного бюджету залежить від наповнення бюджетів сільських, селищних і міських рад. Із 39 органів місцевого самоврядування дохідну частину бюджету виконали 18.

Нічого не вдієш – вибори. Деякі голови сільрад на чолі з заступником голови райради переймаються рейтингом Ярослава Дубневича, їм не до бюджету, зарплатню все одно отримають, та й у штабі кандидата заробляють більше ніж у держави.

З приводу різних показників та рейтингів вже й писати не хочеться.  Невже Михайло Костюк та Петро Писарчук показники не читають, мабуть їх читають тільки штабісти Ярослава Дубневича.  У четвер, 11 жовтня, на радіо «Свобода» кандидат політичних наук Віктор Рябокляч, який займається вивченням громадської думки понад 10 років, розповів, що 60-80% українців відмовляються брати участь у соцопитуваннях. За його словами, така масова відмова громадян від участі в соціологічних опитуваннях, фокус-групах та інших формах вивчення громадської думки є «безпрецедентним за всю новітню історію України явищем». Це означає, що фактично громадська думка іде в тінь, каже фахівець. Це негативна суспільна реакція на появу великої кількості маніпулятивних опитувань.

На сам кінець про мій , як кажуть «дубневичі» «політичний вінегрет». Казали, що в деталі не будуть вдаватися, але попицькалися так, що вийшло політичне олівє. Що правда, то правда. І на то нема ради, як кажуть у нас на Галичині.

{youtube}ZpXjlnP9crs|400|300|0{/youtube})

{youtube}PbX7ZrM6W2g|400|300|0{/youtube})