Про те, що найбільше брешуть на виборах, під час полювання та на війні відомо мабуть всім. Але, щоб так витончено дурити цілі громади вдається не всім. Враження таке, що для компанії Ярослава Дубневича після виборів життя закінчується. На карту поставлено все, від засівання виборчого округу відмитими з бюджету грошима (газета «Експрес» №69(6421)), до липових угод з громадами. Все заради підкупу голосів виборців.У тому, що брати-Дубневичі мають солідний досвід у творенні липових фірм та угод, мабуть уже ніхто не сумнівається. Зокрема, газета «Експрес» від 4.10.2012 – 11.10.2012 №109(6589) у статті «Справа на мільярд. Почерк мафії» в якій йдеться про фірми-привиди, що були партнерами ТзОВ «Корпорація «КРТ», яка належить братам-Дубневичам, пише - «мафіозною групою…, таких фірм було створено щонайменше 63, а сума коштів, що пройшли через їх рахунки, перевищує 5 мільярдів гривень». Маючи такий специфічний досвід і такі баснословні статки, компанії Ярослава Дубневича здурити сільську громаду набагато легше, аніж зареєструвати фірму-привид.
Шановні краяни, як ви думаєте, за кого нас з вами, має Ярослав Дубневич, пропонуючи підписати сумнівний листок з кількох пунктів, кожен пункт у якому починається словами допомагатиму, підтримуватиму, сприятиму, які не несуть жодної відповідальності. Гадаю, що він має вас за дурнів. Можна подумати, що інші кандидати в народні депутати України підписують угоди з громадами, що не допомагатимуть, не підтримуватимуть, не сприятимуть… сміх та й годі. Мета таких угод зрозуміла, маючи людей за дурнів, виманити в них голоси на виборах. Про найменшу мораль тут не йдеться. З юридичної точки зору така угода у юристів викликає сміх, вона немає жодних зобов’язань, а їхня юридична цінність дешевша за папір на якому написана.
Дивує інше, представники громад підписують такий папір, можливо, не знаю, за якусь винагороду чи послугу з боку Ярослава Дубневича, тому що інакше важко це пояснити. Інша річ сільські голови, котрі скріпили цей письмовий фарс, адже вони посадові особи і ставлять у смішне становище всю громаду, яка їх обрала.
Як на мене, то не можна оминути й інший аспект цієї так званої угоди. Так виглядає, що ані громади не вірять «ні слову, ні ділу» Ярослава Дубневича, ані Ярослав Дубневич не вірить громадам та головам місцевих органів самоврядування, що вони отримавши від нього певні послуги, чи винагороди все ж не голосуватимуть за нього і він вимагає бодай таких липових угод та підписів від громад, голів громад. Галичанин має певний комплекс перед будь-яким підписаним папером, що змушує його до певної міри чутися зобов’язаним. У деяких голів сільських рад вимагають завірити цю «паперову липу» печатками сільрад. Хочеться вірити, що голови місцевих рад люди відповідальні і мають знати куди ставлять печатку з гербом України. І це вже не смішно. Ми вже маємо досвід так званих каруселей, коли за бюлетень платили, потім завдяки появі мобільних телефонів фотографували бюлетені із потрібною позначкою і за гроші пред’являли потрібному кандидатові. Ярослав Дубневич здібний комбінатор і придумав собі такі угоди. Якщо розвинути його технологію, то мабуть вибори вже не потрібні. Роздати кандидатам бюлетені і нехай продають їх людям по відомостях з обов’язковим підписом та вказаним прізвищем, імям і по батькові, мабуть і домашня адреса не завадить, аби компанія Дубневича могла легко відібрати роздане.
Насправді все про що пишуть у цих, так званих, угодах є прямими обов’язками депутата будь якого рівня. Все інше маніпуляція свідомістю людей. Простіше кажучи, свідомий обман виборців.
Вірю, що наші краяни розуміють, що рідній землі потрібен господар. А хто, як не свій, земляк, який тут родився і виріс, самоутвердився, досягнув певного статусу розуміє, які першочергові, нагальні проблеми потрібно вирішити в окрузі на користь людей. Отже, потрібно обирати господарника і земляка.