Кілька останніх днів владні канали та газети усі, як по команді, змінили риторику. Навіть Віктор Янукович почав говорити про реформи. І це через три роки при владі . Візьмемо для прикладу дуже актуальну та ,проте, забуту усіма адміністративну реформу. У тому , що вона необхідна, нікого не треба переконувати. Достатньо подивитися на цьогорічний додаток до Постанови Кабміну від 30 січня 2013 №58 . У ньому затверджено фонд оплати праці працівникам обласних та районних адміністрацій. Так, фонд оплати праці Львівської обласної державної адміністрації на 2013 рік разом з видатками на її утримання становить 62 мільйони гривень. Такі ж видатки на утримання районних адміністрацій Львівщини становлять майже 150 мільйонів.
Усього разом на виконавчу владу області витратиться у 2013 році 212 мільйонів грн. У загальноукраїнському масштабі ця цифра становить 4,6 млрд. грн. Тепер додамо до цієї цифри видатки на місцеве самоврядування: обласні , районні ради. Тоді сума вийде , за скромними підрахунками, у двічі більша, тобто, орієнтовно, 10 млрд. грн. Це означає, що рівно стільки українці платять зі своїх кишень за утримання двох паралельних гілок влади з подібними функціями. Тоді, чому не дати місцевому самоврядуванню більше повноважень з можливістю створювати виконкоми? Чому не ліквідувати адміністрації? Адже за дотриманням законності цілком слідкуватиме прокуратура. Місцеві програми будуть фінансуватися з місцевих бюджетів. Не буде потреби випрошувати кошти в уряду і то лише по тих програмах, які уряд собі придумає. Окрім цього, кожна область мала б 150-200 млн. гривень на розвиток. Це приблизно 3-4 мільйони щороку у кожному районі.
Така реформа зробила б непотрібними адміністрації, як «посередники» між громадою та урядом. Місцеві громади стали б фінансово більш незалежними. Вони самі вирішували б на які проблеми скеровувати кошти першочергово.
Переваги такої реформи очевидні. У 2005 році її починав Роман Безсмертний. Проте, з потрібної справи зробили політичне шоу. Замість допомогти Безсмертному реалізувати реформу , основні політичні гравці почали шукати собі тимчасових політичних дивідендів. Вони домоглися свого - розправилися з політичним суперником, отримали овації публіки (перепрошую – електорату) а заодно надовго відклали реалізацію давно необхідної справи.
Здавалося, що сьогодні появилася надія на здійснення адмінреформи. Та ба, на президентському сайті йде мова про реформу місцевого самоврядування. А про місцеві адміністрації забули? Потрібно це питання розглядати в комплексі. Воно просте , як ясний день: адміністрації ліквідувати, радам дати можливість творити виконкоми, зекономлені кошти мають піти виключно на розвиток територій.
А як реформуватиме нинішня влада місцеве самоврядування видно з останнього доручення про роздержавлення друкованих засобів масової інформації: все робиться для послаблення позиції місцевого самоврядування. Адже не за горами президентські вибори. Потрібно ще більше послабити місцеве самоврядування.
Тому все , що зараз відбувається з черговою «хвилею» реформ нагадує добре поставлену виставу в театрі абсурду. А усі «ініціативи» реформ влади є звичайною бутафорією, яка спрямована на вирішення головного завдання цього «театру абсурду» - обрання помічника його режисера. Запитаєте: «Чому обрання помічника режисера?» - Відповідь дуже проста: « У словнику літературознавчих термінів «buttafuori»— помічник режисера. У переносному значенні – це щось показне, несправжнє як елемент художнього зображення у сатиричному чи гротескному творі.» І усе це ,на жаль , нагадує Україну з черговими несправжніми , показними реформами та помічником режисера. У якій будці сидить сам режисер часом не зрозуміло. Будки міняються , а режисер - один. А що ж публіка? Вона готова аплодувати? Це залежить від того чи вона компетентна , чи лише емоційна.