В історію України вписана ще одна дата: 24 лютого почалася повномасштабна агресія росії. Від перших днів війни мешканці громад Самбірщини продовжують ставати оборонцями рідної землі від рашистів. Про мобілізацію та інші питання воєнного стану розмова з начальником Самбірського районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки, полковником Сергієм БАБИЧЕМ.
– Сергію Георгієвичу, триває п’ятий місяць повномасштабної війни, яку розв’язав історичний недруг. Скільки чоловіків, можливо жінок, за цей час призвали до армії?
– Запевняю вас, що значна кількість чоловіків, та й жінок, пішли на військову службу, щоб захищати українську землю. Із зрозумілих міркувань, насамперед безпеки, конкретну кількість призваних розголошувати не можу.
– А співвідношення добровольців і тих, хто пішов служити за повістками.
– 24 лютого 2022 року Президент України Володимир Зеленський підписав указ про воєнний стан та загальну мобілізацію. Відповідно до чого всі військовозобов’язані від 18 до 60 років повинні самі добровільно з’явитися до територіальних центрів комплектування, або ж прибути в терміни, визначені законодавством і вони для різних категорій військовозобов’язаних - різні. Однозначно, що громадян, які самостійно, з національних та патріотичних мотивів прибули, щоб захищати державу, значно більше, ніж тих, які викликаються повістками.
– Ухиляння від мобілізації. Яка за це відповідальність і хто, за законом, вважається ухилянтом?
– «Ухилянтів» можна розділити на дві категорії: ті, які підлягають адміністративній відповідальності і ті, яким загрожує кримінальна відповідальність.
За неявку до територіального центру комплектування та соціальної підтримки без поважної причини передбачений штраф від 1700 до 3400 грн. –стаття 2101 КУпАП.
За ухилення від призову на військову службу під час мобілізації передбачена кримінальна відповідальність від 3 до 5 років – стаття 336 КК України.
І хочу зазначити, що вже маємо декілька вироків суду по Самбірському районі, в тому числі по внутрішньо переміщеним військовозобов’язаним.
– До речі, про нормативи вручання повісток. Хто має право вручати, як і де це відбувається, бо нерідко чуємо, що люди обурюються?
– Насправді ж під час загальної мобілізації в Україні громадяни країни отримують повістки про призов на військову службу не лише за місцем проживання, роботи, а й на вулицях або ж на блокпостах. Такий формат не суперечить закону. Слід зважити на те, що вручення повістки ще не означає миттєву мобілізацію.
У воєнний час потрібно завжди носити із собою документ і надавати його для перевірки уповноваженій особі. На підставі документа, що посвідчує особу і виписується повістка.
Повістки можуть вручати:
Працівники місцевих органів виконавчої влади, посадові особи РТЦК та СП, роботодавці, керівники навчальних закладів, співробітники поліції.
Та все ж, слід зважити на свідомість і патріотичність кожного. Тому справою честі і обов’язком громадянина має бути збереження територіальної цілісності України та забезпечення мирного життя її народу. Приємно, що на Самбірщині є багато свідомих людей.
– Пане полковнику, незаперечний факт, що поведінка чоловіків з числа внутрішньо переміщених осіб дещо дивує, мовляв, наші мають захищати Україну, а ви тут відсиджуєтеся. Скільки таких у вас на обліку, звідки приїхали і чи когось з них призвали до армії?
– Цифри розголошувати, знову ж таки, я не маю права. Але, повірте, ці чоловіки, яких називаємо вимушено переміщеними особами, також служать і захищають нашу неньку-Україну. І якщо у відсотковому відношенні, то з числа тих, кого призвали зі Самбірського району, до сорока відсотків саме ця категорія.
Але з призовом зазначених чоловіків, які є військовозобов’язані, інколи виникають труднощі. Чимало з них під час спішної евакуації із зони бойових дій втратили документи і потрібний час щоб відновити паспорт чи військово-облікові дані.
– Чи є якісь конкретні завдання і найближчі плани щодо мобілізації через військовий стан?
- В країні повномасштабна війна… Цим все сказано. Ворога треба перемогти, видворити за межі нашого кордону. Це на сьогодні головне завдання всіх і кожного. ЗСУ потрібна нова зброя, яка надходить. Але вона сама не буде влучно стріляти. Я надіюсь тільки на свідомість наших людей, які розуміють, що слід очистити землю від окупанта. Щоб наші батьки, жінки, діти були і жили у стабільній безпеці. Планування наступних кроків проведення мобілізаційних заходів визначає Міністерство оборони України і все залежить від розвитку ситуації на лінії зіткнення.
– Призивають і тих, хто не був учасником АТО і не служив у армії…
– При формуванні команд враховуємо військову чи цивільну спеціальність кожного. Військовозобов’язані, які не проходили військову службу або не мають бойового досвіду в зоні АТО/ООС, скеровуються у військові частини для отримання загальної військової підготовки. Підрозділ проходить бойове злагодження. І вже командування військової частини вирішує, коли і куди відправляти військовослужбовців для виконання завдання за призначенням.
– Сьогодні не рідкість жінка у військовій формі. Тепер для них готують однострій.
– Так, це не дивина, а доцільність. Особливо, якщо жінка має бойовий досвід і бажає служити – то мобілізуємо. Бракує медиків. Для них, як кажуть, зелене світло. Є потреба у досвідчених зв’язківцях, діловодах. Від нашого центру комплектування є багато жінок, призваних на військову службу під час мобілізації.
– Сергію Георгійовичу, декілька слів про матеріальне забезпечення військовослужбовців.
– Стосовно зарплати, скажу так: низький уклін хлопцям і дівчатам, котрі з перших днів повномасштабної окупації навіть не ставили такого питання. Всі вони йшли до війська з патріотичних мотивів – боротися за правду, за рідних і близьких та Україну. Пізніше були роз’яснення, що для кожного підрозділу визначена своя ставка, винагорода. Їх розмір ніхто не приховує, він визначений на законодавчому рівні. Але можу запевнити в одному – для тих, хто на передовій, гроші не є пріоритетними. Хоча без них, звісно, ніяк. На війні неможливо передбачити всіх ситуацій. Інколи військовий сам заправляє бойову техніку, купляє запасну частину. Не без того. Прикро, коли військовим, які щодня ризикують життям, знаходяться диванні псевдопатріоти з пляшкою пива в руках, випоминають гроші. Разом з тим, щира подяка і низький уклін волонтерам. Вони на своєму фронті, працюють на перемогу. Віримо в неї, віримо в ЗСУ, Слава Україні!
Микола СЕНЕЙКО.