Двічі по 35... Багато це, чи мало? Як для кого і в який час. Людині їх зичимо більше ста. Добрій – ще більше. До когорти таких належить Повх Зенон Іванович.
Народився на Старосамбірщині та більшу частину життя провів у місті Самборі. У нього – тонка лірична душа. Вміє оцінити, підтримати, а головне – нелукавий. Це притягує і викликає повагу.
Має середньо-технічну освіту. Випробував себе і в юриспруденції. Згодом здобув вищу журналістську освіту. Пише гарно, змістовно, відповідально. Так ставиться до всього. Не чванливий, доступний і не зрадливий. Начитаний. Інколи й не все договорює, залишаючи інтригу на опісля. А може й не варто все до кінця договорювати, щоб завтра додалась інша – більш стримана чи розважливіша думка. Їх у нього завжди багато. Різних. Тепер – про війну, бо вона спопеляє не лише українську землю, а й серця особливо тих, хто втрачає найрідніших.
Так склалося, що не пізнав сповна батьківської любові, тому своєму синові і дочці їх віддає якнайбільше. Опорою для нього є дружина Людмила. З нею поруч не одне десятиліття. Його рідна мати та теща схил віку провели біля них.
По суті самотужки збудував великий будинок і не одне дерево посадив біля нього. Є дуже працьовитим, енергійним.
Особливим теплом наповнює його творче серце отча оселя, куди час від часу навідується і на декілька днів поринає у пору дитинства, спілкується з тими, біля кого зростав, мужнів і пішов у самостійне життя. Рідні терени додають життєдайної сили і натхнення. І досі бере в руки ручку та папір, на якому рядок за рядком викристалізовується його бачення подій, фактів; доль людських. Його матеріали – цікаві і змістовні, де свій логічний ряд; правдивий, виразний виклад. Творчий доробок – історія краю, його жителів – те, що залишиться для наступних поколінь.
Навіть на заслуженому відпочинку не відпочиває. Трудиться біля дому у Самборі та де народився.
Цікавиться політикою не лише місцевого масштабу. Не байдужий до чужого горя. Безліч разів бував на площі Пам’яті у Самборі, де зустрічали загиблих героїв-захисників з фронту – писав про них, адже увійшли в новітню історію, яку нині кров’ю карбує український народ.
Свого часу був редактором газети "Новини Самбора". Йому важко пройти швидко через центр міста, бо практично з усіма знайомий, багато хто – герої його публікацій, тож обов’язково має про що з кожним поговорити.
Він – завжди на стороні добра. Це ввібрав у себе з молоком матері і передає своїм дорослим дітям.
Зичимо вам, наш колего, черпати і надалі натхнення для творчої праці, відповідати на теперішні виклики своїм журналістським словом.
Хай Господь береже вас і ваших рідних, дає силу і здоров’я, щоб серце сповнювалося любов’ю, миром, радістю, а світ був для вас насичений яскравими барвами та хотілося довго жити на землі.
Як писав один з найвідоміших сучасних українських поетів, Шевченківський лауреат Анатолій Кичинський:
... А з’явитись на білий світ
було варто хоча б задля того,
аби хоч би на мить осліпнути
від усмішки щастя земного.
Тож зичимо його вам щиро.
Від імені колективу "Голосу Самбірщини" та ветеранів журналістської ниви.
Марія ПУКІЙ, "Голос Самбірщини".