Голова Самбірської РДА, колишній помічник народного депутата України Ярослава Дубневича Олег Домчак опублікував на сторінках районної газети "Голос Самбірщини" статтю у якій звинуватив редактора цієї ж газети Марію Пукій в "антиукраїнських проявах". Йдеться про рекламну статтю так званого "Опозиційного блоку" від 19 вересня. Звісно чоловік має право на власну позицію.Однак,насправді, безкоштовно прорекламував цей блок ближче до виборів, аніж редактор за гроші і набагато раніше. Зрештою провокує представників цього блоку на іще одну безкоштовну статтю у відповідь на його власну, і, ще ближче до виборів. Про таку рекламу агітатори цього блоку можуть тільки мріяти.Мало віриться, що голова РДА писав власноручно, але чому тоді радники-дорадники, або, як вони люблять себе називати, команда Дубневича, не зупинили голову РДА. Та й написано це тоді, коли редактор у відпустці.Важко судити, чи це недостатній досвід, чи особиста помста, чи ще щось. Як на мене, весь цей конфлікт надуманий і мав початися і закінчитися розмовою в кабінеті голови районної ради, яка є співзасновником газети. Не личить, щоб голова РДА та редактор зясовували стосунки на сторінках районної газети. Те, що писала газета 19 вересня абсолютна більшість читачів забула, а тепер автор продублював заголовок, перелічив прізвища кандидатів, тобто озвучив на загал. Загальновідомо, що перед виборами краще не згадувати опонента, аніж критикувати в пресі, мимоволі викликаючи цікавість. Ніщо не заважало голові РДА озвучити свою позицію після виборів, а не напередодні. Марія Пукій на вибори не іде. Однак, поважаючи позицію очільника виконавчої влади району, ми публікуємо статтю Олега Домчака у повному обсязі
Продовження старої політики у новий час
З приводу публікації в газеті «Голос Самбірщини» (№68 19 вересня) статті «Опозиційний блок» – єдина альтернатива нинішній владі».
Ситуація, яка складається в інформаційному полі Самбірщини, змусила мене привселюдно звернутися як до керівника редакції газети «Голос Самбірщини», так і громади району. Не так давно на шпальтах районного видання був опублікований матеріал, який прославляє одну з політичних сил «Опозиційний блок» під претензійним заголовком «Опозиційний блок» – єдина альтернатива нинішній владі».
Стаття викликала певний резонанс серед місцевих політиків, депутатів райради та рядових читачів, і, на жаль, мені як керівнику виконавчої гілки влади довелося відповідати на запитання, чому місцеве, начебто демократичне видання, почало рекламувати політичну силу, в яку згуртувалися колишні регіонали та ненависники України.
Думаю, кожен, хто орієнтується у сучасній політиці, знає, які прізвища криються у списках «Опозиційного блоку». Вони навіть назвою доводять, що є опозицією до нинішньої влади, Президента й України, демократичних сил загалом. Мені прикро, що редактор газети Марія Пукій чи інші працівники не хочуть цього бачити або бачать, однак свідомо ллють воду на млин наших ідеологічних супротивників. І це де – у Галичині, на Самбірщині?
Для того, щоб люди змогли зорієнтуватися, про що йде мова, подам коротку довідку. Список політичної сили «Опозиційний блок» очолив Юрій Бойко – екс-віце-прем’єр, політик, топ-менеджер в енергетичній та промисловій сфері держуправління часів Януковича. У першу десятку партії увійшли глава Фонду «Українська перспектива» Олександр Вілкул, екс-голова Харківської обласної державної адміністрації Михайло Добкін, Президент Всеукраїнського єврейського конгресу, Глава партії ВО «Центр» Вадим Рабинович, екс-генеральний директор «Азовсталі» Олексій Білий, голова виконкому партії розвитку України Сергій Ларін, депутат Верховної Ради України Нестор Шуфрич, лідер партії «Україна – вперед!» Наталія Королевська, голова комітету Верховної Ради з питань охорони здоров’я Тетяна Бахтєєва, перший заступник голови Національного комітету партії розвитку України Микола Скорик. Під дванадцятим номером у цьому списку заховався екс-глава адміністрації Януковича Сергій Льовочкін…
Україна пережила Революцію гідності – на Майдані у Києві гинули сотні найкращих синів України. Ми й досі зустрічаємо труни з тілами бійців, які убиті на сході країни, де триває війна, яку по суті справи затіяли проти українського народу колишні можновладці від Партії регіонів Януковича та путінська Росія, але місцева районна газета, забувши про мораль, друкує матеріал, що прославляє політиків, причетних до нинішньої трагедії України.
Я розумію, що в журналістів, які благословляли до друку цю публікацію, знайдеться аргумент – пройшла у друк на правах реклами і оплачена замовниками (хоча примітки «На правах реклами» не було). З одного боку, для пересічного читача це виглядає як звичайна редакційна стаття. А з другого – будьмо відвертими, якщо навіть за ті кілька сотень гривень журналіст готовий продати свою гідність і пам’ять про загиблих ідеологічним супротивникам, то цілком зрозумілими є адресовані мені запитання людей: навіщо нам такі журналісти і таке видання, яке, до слова, фінансується і з районного бюджету. Тобто, за кошти платників податків поширюється ідеологічна отрута.
Ні, я не противник свободи слова, але після смертей на Майдані та на війні мені важко сприймати те, що засобом впливу на людей у Самбірському районі є газета, яка прославляє політичну силу Януковича та загарбників України. Не все в житті можна купувати і продавати. Інколи треба подивитися на портрети загиблих і в очі їхніх родичів…
Змушений пригадати й інші моменти. Під час попередньої виборчої кампанії газета «Голос Самбірщини», як ніяке інше з місцевих видань, дуже багато уваги приділяла розхвалюванню кандидата від Партії регіонів і тодішнього владоможця району. І хоч немало депутатів районної ради обурювалися цьому і навіть постало питання про звільнення з посади редактора Марії Пукій, але після виборів, відверто сказати, якось ця тема забулася. Чисто по-людськи здавалося, що редактор разом з колективом переосмислять ситуацію, визнають свої помилки і покаються за прорегіоналівські настрої, симпатії. Я й сам, зізнаюся, допускав, що на редактора чинився тиск з боку регіоналів, які у той час були при владі в районі, однак теперішня публікація про «Опозиційний блок» схилила мене до думки, що така редакційна політика газети – не банальна помилка, а до певної міри – система.
В Україні розпочинається процес люстрації, і я боюся, що такий керівник районної газети просто не пройде іспиту. Якщо ми збираємося розпрощатися з тими, хто прислуговував режиму Януковича, то що робити з тими безхребетними журналістами, які й нині йому прислуговують?
Як керівник району ніколи не втручався у редакційну політику, хоча залишав за собою право висловити міркування з приводу тих чи інших публікацій. За таку редакційну політику, яка існує нині в «Голосі Самбірщини», прикро, але змушений відповідати перед громадою району за надруковане у районній газеті. Однак, що маю людям відповідати на запитання: мовляв, як ви як представник президента та голова райради Андрій Бобак як представник «Свободи» допускаєте такі антиукраїнські прояви на сторінках підконтрольного вам видання? Ми завжди підтримували демократичні процеси, свободу слова, але, повірте, є певні межі. І нам важко погодитися з тим, що районна газета стала чи стає рупором ідеології людей Януковича.
І, нарешті, хотів би заявити про таке: якщо колектив редакції як співзасновник видання, а він, сподіваюся, ще ідеологічно здоровий, не визначиться з редакційною політикою та редактором газети Марією Пукій і стороннім впливом на неї, то тоді депутати районної ради мали б на найближчому сесійному засіданні дати оцінку такій діяльності й зробити висновки. Інакше владі доведеться відмовитися від співзасновництва та співфінансування такого друкованого видання.
Олег ДОМЧАК, голова
Самбірської районної
державної адміністрації.
ВІД РЕДАКТОРА. Редакція відповідно до норм чинного законодавства готова висвітлювати програмні цілі усіх політичних сил. Ми робимо це також згідно з законом, зокрема, на правах реклами, що і було зроблено у даному випадку.