Гостями журналістів Старосамбірської газети «Ваш голос Прикарпаття» та радіо «Голос Прикарпаття» Марії Кузьмин і Любові Кіпоренко часто бувають військовослужбовці – мешканці населених пунктів територіальної громади. Вони пишуть і розповідають про захисників України, для них волонтерять, з допомогою їздять у бойові підрозділи ЗСУ.
Черговим гостем журналісток був військовослужбовець Роман Кільган, мешканець села Лаврів Старосамбірської ТГ. Він приїхав додому для продовження лікування після четвертого поранення на фронті і викроїв час завітати до редакції місцевих ЗМІ із символічною подякою – двома морозивами. Його сестра Марія влітку повідомила, що брату на фронті потрібний тепловізійний приціл. Медійники через газету, радіо оголосили про збір коштів. Відгукнулося багато земляків. Скидалися знайомі і незнайомі. Осторонь не залишилися діти.
«І ми разом, – сказала редакторка Марія Кузьмин, – це зробили, на фронт земляку відправили бойовий прилад».
Тож під час візиту до редакції ще з порогу Роман Кільган з посмішкою сказав:
«Дівчата, мороз кажете? Мінус 20 за вікном. А я вам морозиво приніс. Щоб ви гартувалися. Події не завжди логічні, але життя триває, воно має бути солодким. За нього боремося. І переможемо клятого ворога».
Журналісткам боєць Роман Кільган розповів, що йому 44 роки. За освітою психолог логопед. Деякий час працював вихователем у Лаврівському будинку-інтернаті. Незадовго до повномасштабного вторгнення ворожої армії рф був на заробітках у Польщі. Там його застала страшна звістка – війна. Він бачив, як сусіди-поляки допомагають Україні в біді, йдуть добровольцями її захищати від москалів. Це для нього був прояв їхнього бойового духу.
«То як, я – українець, – сказав Роман Кільган, – міг у цей важкий для моєї Батьківщини час залишитись там, заробляти гроші й байдуже спостерігати? Ні, це не правильно. Тому в квітні повернувся й добровольцем пішов до війська. Це був мій свідомий вибір. Не шкодую. Я роблю те, що в моїх силах і зараз найбільше потрібно моєму народу, міста, села якого нищить московський окупант».
Так Роман Кільган став кулеметником 42 окремої механізованої бригади. Захищав Україну на Лиманському напрямку. Останнім часом брав участь у боях недалеко Бахмута, в гарячих точках, якими були населені пункти Андріївка, Кліщіївка, Хромове. Там і отримав четверте осколкове поранення. Лікувався у госпіталі на Харківщині, має звільнення за станом здоров’я.
«У тілі ношу ще три осколки. Думав, продовжу з ними воювати, але той, що у нозі, дуже дошкуляє при ходьбі. Був на консультації у Львівській лікарні Св. Луки. Сказали, що заберуть вороже залізо. Але з військкомату потрібне скерування. Повернусь до бойових побратимів. На війні дуже важко…Будучи у Старому Самборі, не міг, дівчата, не ступити до вас. З холодним, але насправді щирим, теплим і солодким гостинцем…».
Добро не забувається. У нього своя ціна.
Фото: ВГП
Микола СЕНЕЙКО, Leopolis.news