2016 рік для 17-літньої львів’янки Єлизавети Подкопаєвої багатий на події: вона завершила навчання у Львівському технологічному ліцеї, вступила на механіко-математичний факультет Національного університету ім. Івана Франка, і найважливіше – виборола золоту медаль на Міжнародній науковій  олімпіаді з екології. Рецепт успіху простий, - каже Єлизавета, - я з дитинства роблю тільки те, що люблю. По закінченні дев’ятого класу пішла навчатися у Львівський технологічний ліцей, і там у лабораторії почала займатися науковою діяльністю. Минулого року на Всеукраїнській олімпіаді з екології виборола 3-тє місце, а вже у цьому році повернулася з Міжнародної наукової олімпіади з екології у Тбілісі зі золотою медаллю. Наукова робота Єлизавети – це винахід «Імпульсний сантехнічний модуль для очищення каналізаційних колекторів». За допомогою методу, придуманого юною львів’янкою, каналізація очищується від твердого сміття і підтримується у робочому стані. Усе завдяки пластмасовому ковшу, у який збирається 150 літрів дощової води, потім він автоматично перевертається, вода виливається, і ківш повертається у вихідне положення. Такий дешевий за собівартістю і геніальний у своїй простоті пристрій легко встановити в каналізаційний колодязь, і при потребі так само легко його витягнути.

Цієї розробкою юної винахідниці після її визнання на міжнародному науковому рівні зацікавилися у Національному університеті «Львівська політехніка» та у «Львівводоканалі». Мають намір виготовити модель пристрою у реальному розмірі і випробувати його роботу у міській каналізації. Якщо виявиться ефективним, то згодом широко використовуватимуть.

Здавалось би дивним: дівчина перемогла на міжнародній науковій олімпіаді з екології, а для здобуття вищої освіти обрала механіко-математичний факультет.

Насправді тут нічого дивного нема, - пояснює Єлизавета, - а навпаки все логічно. Адже мій проект – це інженерне рішення для вирішення екологічної проблеми.

Звісно, на шляху до справжнього успіху дівчина пройшла і невдачі, і розчарування – дві перші системи, спроектовані Єлизаветою, мали дефекти. Але вдалося знайти і виправити помилки – і винахід отримав заслужене визнання.

Таку наполегливість і цілеспрямованість у юному віці Єлизавета Подкопаєва не вважає героїзмом. - Ні, я не герой, я просто роблю те, що люблю, і якщо я можу чимось бути корисною, допомогти у вирішенні якоїсь проблеми, то я, звісно, це роблю і буду робити, - каже Єлизавета. – А от справжні герої – то мій науковий керівник, і директор Технологічного ліцею, адже вони допомагали не лише у роботі над проектом, а й усіляко чисто по-людськи підтримували і сприяли.

Мрії у молодої львів’янки нині дуже прості – понад усе вона хоче миру в Україні, адже ситуація на сході зачепила і її родину. І переконана: наша держава заслуговує і на краще життя, і на кращу долю. 

Каріна МАКОНЧУК