Продовольчі ринки працюють у Львові, містах і містечках області й України. Президент у одному із своїх звернень з приводу карантину позитивно відгукнувся про роботу продовольчих ринків, особливо у малих містах. Ми спробуємо навести кілька аргументів без емоцій та істерії.

Аргумент "пандемічний" з точки зору карантину. Торгівля на свіжому повітрі, павільйон не співмірно більший, аніж у набільших продуктових магазинах. Товар, продукти, зважаючи на закриття кордонів та транспортний карантин, місцеві, із навколишніх сіл. Працівники ринку самбірчани та селяни із найближчих сіл. Із дальших сіл немає чим доїхати, з Польщі немає чим привезти товар. Правила карантину непотрібно нагадувати, вони всім відомі. Залишається сувора організація роботи та жорстке дотримань правил торгівлі і беззастережне покарання порушників і провокаторів. А це вже сфера діяльності адміністрації ринку та поліції.

Аргумент економічний. Податки, надходження до місцевого бюджету. Гроші місту потрібні, як ніколи. Це всім зрозуміло. Особливо - бюджетникам, які отримують платню з бюджету. Для продавців ринку, яких немало, це спосіб кормити сімю. Для селян, це жива копійка, часто до мізерної пенсії, яка зовсім не зайва. Для магазинів, часто з іще імпортним товаром, це конкурент. Особливо в соціальному продуктовому сегменті. Картопля, яйця, сир, молоко, сметана, капуста, буряки, морква, петрушка із селянських городів.

Думаю, для думаючих, не заангажованих читачів достатньо, перераховувати можна іще, наводити аргументи, але, чи потрібно? Істеричних активістів розсудливою логікою не переконаєш.

Своє слова має сказати та спеціальна комісія із замудреною назвою. Простіше, міська влада, мер міста, депутати.

Стаття не замовна, не проплачена. Директор ринку Іван Денькович достатньо заможний, аби пережити зо два-три карантини й не помітити, а ось містянам і селянам можемо полегшити непрості карантинні будні.