Сьогодні до України прикута увага всієї планети. Світ жахається від тих звірств і руйнувань, які чинить на українській землі Московія. Але найбільша тривога в них через те, чи Україна, яку вважають не лише житницею Європи, а й більшої частини країн світу, зможе виростити і продати їм пшеницю нового врожаю. Минулої п’ятниці у с. Луки до фермера з с. Велика Білина, заслуженого працівника сільського господарства України Івана Кільгана навідалися журналісти одного з найбільших у світі і найбільшого інформаційного агентства США, всесвітньої новиннєвої мережі Ассошіейтед прес, які представляли не лише США, але й Бразилію, Австрію та Єгипет. До їх прийому долучився також Новокалинівський міський голова Богдан Юзвяк. То що ж їх привело на наші терени?
Фермер закордонних гостей щиро привітав на українській землі та вже на початку зустрічі сказав: "Є хліб – буде і пісня". Розповів, проводячи прийом спершу на елеваторі, що хотів би мати сучасний, а не залишки колишнього, та якщо буде мир, то його планує збудувати. І навіть готовий їх запросити, аби самі бачили, як український фермер виходить на світовий рівень. Та все це буде згодом.
Іван Степанович представився, що закінчив Харківський інститут ім. Докучаєва, де з ним вчилися іноземці з 38 країн.
Він особисто відвідав понад 50 держав світу, вивчаючи ринкову економіку сільського господарства. Щоб не бути голослівним, показав присутнім кагати з зерном, а також процитував своїх наставників- професорів, які казали: "Можна мати золото, брильянти, але, якщо людина не має що їсти, то золотий плуг у голодний рік коштує шматок черствого хліба". Тому зараз Україна робить деякі зміни у посівній кампанії: основний напрямок – виробництво зернових. Держава хоче викупити все зерно у фермерів для того, щоб забезпечити продовольчу безпеку країни.
Свого часу Іван Кільган придбав вказане вище міжгосподарське підприємство. До того ж в нього є понад тисячу га землі, куди згодом повіз журналістів, а також гостинно запросив до власної садиби, де пригостив іменною "Кільганівкою".
Про становлення фермерського господарства представникам іноземних ЗМІ розповів Богдан Юзвяк, акцентуючи на тому, що цьогоріч фермеру буде передано ще майже сто га землі для обробітку, адже продовольча програма – нині на першому плані. Іван Кільган після розпаду колгоспної системи взявся за фермерство і успішно його веде, своєчасно сплачуючи податки та розраховуючись з пайовиками, тож і надалі матиме підтримку з боку керівництва громади.
Іноземні журналісти намагалися дослідити, як війна позначиться на посівній кампанії, та як впливає на окремо взяте фермерське господарство, у даному випадку – ФГ "Кільгана".
Це було їхньою головною метою приїзду. Респондент аргументував: "У зв’язку з військовими діями розірвана логістика постачання мінеральних добрив, засобів захисту рослин, запасних частин до техніки, що в нас в основному з-за кордону і які не виробляються в Україні. Основні офіси цих підприємств знаходилися в Дніпропетровську, Києві, Вінниці. Зараз їх перенесено і вони впорядковують свою логістику.
Друге: Україна призупинила виробництво азотних добрив. Будь-який агроном чи аграрник скаже – нестача азотних добрив не дозволяє рослині належно розвиватися. Якщо вона не має у достатній кількості азоту, то не може взяти з грунту фосфору і калію. А практично всі заводи – Рівненський, Черкаський і Одеський зупинили виробництво азотних добрив. Виробництво ж засобів захисту рослин не було в Україні налаго-джено. Їх постачали іноземні компанії такі як Bayer… Це теж порушено.
- На перший період в мене є, – наголосив Іван Степанович, – 300 тонн азотних добрив. Це дозволяє веснувати, але ж ними не можна запастися на все життя. Існують закономірні процеси ринку, які повинні діяти.
У зв’язку з військовими діями у нас у перший день війни о сьомій годині було розбомблено російськими ракетами аеродром. Тож зараз багато полів заміновано. Було зірвано склад з боєприпасами. Розірвалися снаряди, які розлетілися по навколишніх селах, полях. Тому на частину з них заборонений вихід техніки, виставлено відповідні таблички, бо ці земельні угіддя ще не розміновано.
Представників іноземних інформ-агентств цікавило: "Чи є у даному випадку в Івана Кільгана можливість вирощувати стільки, скільки він хоче, та як нинішні події позначаться на врожаї?". Він відповів, що не знає, чи бажане буде реалізовано через те, що розірвано лінію логістичних постачань. Не впевнений, чи зможе в необхідній кількості підживити рослини, адже є великий дефіцит азотних добрив. Ніхто не впевнений, що знову ворог не почне бомбардувати, та невідомо як доведеться збирати врожай. Вже перше підживлення посівів пройшло. Ніхто з наших фермерів не зупиняється. На думку Івана Степановича, після фронту, де тривають бойові дії, другий фронт – посівна кампанія. Тепер головне – продовольча безпека.
Найприкріше те, що "старший брат" став тепер головним катом для України. Іван Степанович сказав: готує приміщення для трьох сімей біженців з Харкова. Дуже сильний психологічний стрес переживають ті, хто змушений полишати свої домівки.
Прикро, що інститути та лабораторії, які працювали на врожай, не зможуть представляти аграріям результати досліджень на наявність хвороб, шкідників… Це теж велика проблема, бо якщо немає гарної науки – не може бути доброго виробництва, а практично всі наукові вузи розгромлені.
Іван Кільган зазначив: з 1994 року займається фермерством. Висловлює не лише свою, а колективну думку, бо очолює асоціацію фермерів Самбірщини.
Сьогодні в Міністерство аграрної політики України має прийти дуже потужна антикризова команда, яка мусить пришвидшити деякі процеси, та бачити майбутнє.
Якщо нині майже 30 відсотків земельних ресурсів знаходиться під ураженням снарядів, то однозначно спостерігатиметься зниження валового врожаю з 80 млн тонн, зібраних минулого року, до 50 млн. тонн нинішнього. Це загалом кукурудзи, пшениці – всіх зернових. Цьогоріч планується зменшити посівну площу кукурудзи, а збільшити ярої пшениці. Та варто зазначити: остання із згаданих культур дасть значно меншу врожайність, ніж кукурудза. Не зібрати ярої пшениці по 12-14 тонн з га.
- А чим би могли допомогти нашим фермерам іноземні держави у нинішніх умовах? У відповідь прозвучало: наданням дешевих кредитів та постачанням азотних добрив. Не знаю, як відреагує Польща та інші країни, тому, що в Україні взагалі зупинено виробництво азотних добрив, які вона ще й експортувала в Європу.
У фермера запитали, що він думає про голод загалом в Україні та за кордоном, адже те, що зараз у нас відбувається, може вплинути не лише на продовольчу ситуацію в нашій країні, але й в Азії, Африці…
Іван Кільган висловився так: "В Україні голоду не буде. Тим урожаєм, який у нас є, ми ще три роки зможемо прогодувати свій народ, а для того, щоб у світі не було голоду – не може бути так, щоб наші друзі, партнери однією рукою путіну давали євро і долари за газ, а з другого боку плакали перед Африкою, що вона мусить хоронити своїх дітей від недоїдання. Насправді вони можуть допомогти, аби Україна експортувала зерно. Зараз Середземне море відрізане від українських портів і Чорне – також. По Дунаю не завеземо хліб в Африку. Нехай подвійні ігри закінчаться, – як каже наш Президент. Потрібно відверто дивитися у вічі одне одному і щиро відпо-відати на питання, а не пробувати проблеми із здорової голови перекинути на хвору. Ми – виростили врожай, а потужні організації, які декларували мир для всього світу, сьогодні не можуть зробити елементарного.
Український народ захищає Європу від війни, бо від нашого кордону, куди прилетіли ракети, до Польщі 20 кілометрів. І ці ракети можуть долетіти й до них.
Дякую усім країнам, які нам допомагають. Зокрема, громадянам Польщі, але не може бути так, що народи західних країн висловлюються за закриття неба над Україною, а уряди утримуються від повноцінного захисту для нас. Це стосується і Франції – однієї з найбагатших країн, і Німеччини. - Колись був на зустрічі з тодішнім канцлером Німеччини Ангелою Меркель, яка казала, що ми маємо бути як Об’єднані Арабські Емірати, а хто заважає німцям зайнятися альтернативними джерелами енергії та не годувати путіна, даючи йому щодня один млрд. євро за газ та нафту, аби стріляв й обрізав перед цілим світом логістичну поставку зерна, яке сьогодні у нас заблоковане в портах. Прийміть, в чиїх силах це зробити, рішення і зупиніть війну.
Іван Кільган розповів: підписав з Львівською обласною військовою адміністрацією договір про поставку 500 тонн борошна на потреби армії. Нині ж планує зосередитися на тому, аби максимально задіяти ресурси для отримання високого врожаю. На сході і півдні, де тривають бойові дії, аграрії не зможуть вийти в поле, тому нам треба компенсувати їхній вклад у продовольчу безпеку не лише нашої країни.
Марія ПУКІЙ.