На зборах підприємців Самбора ,у присутності міського голови Юрія Гамара, підприємець Тарас Куцалаба затіяв розбірки з журналістами. У процесі розмови, коли йшлося про низьку орендну плату за використання землі під ятками, підприємець ні сіло, ні впало, почав учити журналістів писати, мовляв, висмикують з контексту факти, пересмикують, маніпулюють, недостовірно передають інформацію, одне слово, навішав усіх собак на журналістів. Можливо, ми б не звернули увагу на емоції молодого та недосвідченого підприємця, якби не сталося це у присутності не менш молодого і ще не зовсім досвідченого міського голови. Особисті стосунки підприємця з пресою не найболючіша тема для міста і немає бути предметом обговорення на такому солідному зібранні з двох десятків осіб, разом із журналістами. Не збираюся бути адвокатом у колеги, якого «виховував» підприємець, бо колега сам собі дасть раду, але кілька міркувань висловлю.
На моїй памяті усі міські влади Самбора вчили журналістів писати. Вони минулися, минеться і ця влада, а ми - як писали, так і будемо писати. А через те, що влади міняються частіше, ніж журналісти, можемо зробити висновок, що у нас і авторитету більше… Зрозуміло, чому невдоволена влада журналістами, особливо коли пишуть критичні матеріали у той час, коли не ми самі шукаємо факти, а та ж влада їх творить. У підприємців - особливі стосунки з журналістами. Але наперед зазначу, що дружба між владою і бізнесом - неприродна. Влада намагається зібрати якомога більше податків, бізнес - заплатити якомога менше. А тому, завжди частина бізнесу перебуває в опозиції до влади, а інша частина - з владою «цілується в десна» і, можна допустити, кормиться з бюджету. Однак не все так просто, бо коли напередодні виборів кандидати у мери формують команди, а вибори - це видатки, вони залучають невдоволених чинною владою підприємців. У разі виграшу підприємці хочуть відбити вкладене в кандидата. І тут настає цікавий момент: на моїй памяті, неодноразово підприємець, який був прихильником кандидата, ставав його запеклим опонентом. Бо мер не виконав обіцянок, або не відшкодував витрат у той, чи інший спосіб.
Наведу приклад сімейного бізнесу Куцалабів. Того, який дав шматок хліба теперішньому Тарасу. Свого часу Адам Куцалаба - батько, був активним прихильником одного з мерів. Однак до кінця каденції став його запеклим опонентом. Треба сказати, що і я, і тодішній мій редактор Роман Іванчук, зробили все, щоб захистити сімейний бізнес Куцалабів від зазіхань тодішньої влади. Очевидно, молоді Куцалаби цього не пам’ятають, а старші призабули. Проте син йде стопами батька і щиро товаришує з нинішнім мером Юрієм Гамаром. І не факт, що дружба не закінчиться завчасу, а Тарас Куцалаба шукатиме «притулку» в газетах. Але нинішні добрі стосунки пана Тараса з паном мером, вочедить, не дозволили Юрію Петровичу припинити безглузду перепалку з журналістами. Беру на себе сміливість порадити меру міста: ніяка влада добре не закінчувала, воюючи з пресою. Вперше сам мер обізвав нас писаками, тому і зрозуміло, що підлеглі підприємці дозволяють собі не менше… І хотілося б сказати, що не треба було Юрію Петровичу твердити, що він до підприємців прийшов так само, як журналісти - запрошеним, бо він є мером і на весіллі, і на похоронах, і на увесь період своєї каденції - голова громади, до якої входять як підприємці, так і «писаки». Але наприкінці мушу похвалити Юрія Петровича. Побачивши у залі журналістів, він кілька разів навіть апелював до нас і ми готові були донести до громади його цінні міркування. Але пан Куцалаба всьо спаскудив - ми змушені були вийти, аби не заважати бізнесу і владі дружити, розбудовувати басейни, громадські туалети і таке інше… Успіхів панове!