Нещодавно Лаврівський монастир св.Онуфрія, що у Старосамбірському районі приймав Асоціацію "Ради Львівщини". Цією нагодою скористався настоятель монастиря отець Миколай і розповів голові обласної ради Олегу Панькевичу та головам районних рад області про нагальні проблеми української святині.
Річ у тім, що свого часу, будучи міністром, монастир відвідав Василь Куйбіда, який перейнявся його проблемами і посприяв у виділенні 2,5млн.грн. на водопостачання і водовідведення до монастиря. Ці кошти були закладені в обласну програму і відповідно повинні були фінансуватися із бюджету області. За два роки освоїли 500тис.грн і фінансування зупинилося. Олег Панькевич каже, що якийсь рядок в уточненні бюджету є, але чи додати 300тис.грн монастирю, чи відняти він не памятає і пообіцяв це вияснити.
Також о.Миколай просив очільників області про встановлення памятних дошок на церквах, памятках культури і архітектури.
Один із добродійників зголосився допомогти у газифікації монастиря, але й тут не обійтися без керівництва області, наголосив о.Миколай. Також просив отець про популяризацію туристичного маршруту до Лаврова. Фінансової допомоги у реставрації монастиря.
На думку о.Миколая, найнагальнішою проблемою у монастирській церкві св.Онуфрія є відкриття південної і північної крипт, адже попри все інше, вони іще відігравали роль вентиляції. Тепер коли крипти закриті, це дуже шкодить будівлі церкви.
Голова Львівської обласної ради Олег Панькевич пообіцяв посильне сприяння у всіх монастирських проблемах. Чи виконає обіцянки згодом побачимо.
ДОВІДКА
Лаврів
Лаврів знаходиться на відстані 14 км від райцентру – старого Самбора, 9 км від залізничної станції Тершів-Спас та Спаського монастиря і 8 км від державного кордону України з Польщею.
Село розташоване в басейні р.Дністер, зокрема через Лаврів протікає його притока р.Лінинка.
Характерна тут лісова карпатська рослинність.Територія чудова своїми лісами, у яких мешкають багато рідкісних тварин. Кліматичні умови як влітку, так і взимку сприятливі для туризму.
Лаврівський василіанський монастир святого Онуфрія, заснований іще в часи розквіту Галицько-Волинського князівства (XII-XIII ст.), упродовж усієї своєї історії був важливим осередком релігійного і культурного життя регіону. Як і більшість давньоруських монастирів Галичини, зокрема в Карпатах, окрім свого основного призначення, він виконував також оборонну функцію, що зумовило особливості його архітектури.
Поруч із Лавриським та у тісному зв’язку з ним, у сусідньому селі розвивався Спаський монастир Преображення Господнього.Спаський монастир до наших днів не зберігся – нині він існує лише як археологічна пам’ятка.
Довкола обох монастирів, а саме у селах Соснівка, Лінина Велика, Потік, Бусовисько, Тисовець та ін., збереглися чудові зразки бойківської сакральної архітектури кінця XVIII- початку XX ст., що привертають увагу туристів.
Територія Лаврівського монастиря розташована у північно-східній частині села при в'їзді до нього, біля підніжжя гірського хребта. Через монастир протікає гірський потік, на якому колись працювали млини, і воду з якого використовували ченці як питну.
Існує декілька версій щодо походження назви «Лаврів».
Одна з них пов’язує її з окремими чернечими келіями, які у сукупності склали лавру; друга – із словом «лавра», що у перекладі з грецької означає широкий, багатолюдний. Власне так часто називали найбільші і найвпливовіші чоловічі монастирі східного типу. Існує переказ, що своєю назвою Лаврів зобовязаний кобилі князя Лева – Лавричці. Нарешті, існує найбільш вірогідне припущення про те, що назва пов'язана із чернечим ім'ям "Лавр" Войшелка - сина литовського князя Мендовга. Прийнявши православ'я, він постригся у монахи.
Прибуття Войшелка-Лавра у ці краї пояснюється двома обставинами. По-перше, він доводився кумом Льву Даниловичу, якому в той час належало Перемиське князівство. По-друге, його наставником був найбільший релігійний авторитет часів Данила Галицького архимандрит Григорій, який здійснював керівництво не тільки Лаврівським, але й сусіднім Спаським монастирями. До речі, саме він був послом князя Данила Романовича до папи Інокєнтія IV у 1246-1247 рр. у справі церковної унії та організації спільної боротьби з іншими країнами проти монголо-татар. Як відомо, ця місія закінчилася коронуванням Данила Галицького у Дорогичині на Підляшші у 1253 р.
У Лаврівському монастирі дуже цінна Онуфріївська церква, єдиний збережений західноукраїнський монастирський храм XIII століття, який пишається своїми фресками (XV ст.) – одним з найдавніших зразків фрескового розпису Західної України.
Храм збудував, очевидно, князь Лев, засновник монастиря, адже він був великим шанувальником Святого Онуфрія. Існує також думка, що церква постала як своєрідний мавзолей, у який князь помістив мощі цього Святого.
В підземеллях церкви ховали видатних діячів свого часу. За переданням, тут поховано галицького князя Лева, хоча місце поховання поки що невідоме.