Нещодавно у Львові відбулася, знакова подія в інформаційному просторі області. Представники регіональних засобів масової інформації обєдналися в Асоціацію. За словами голови Львівської обласної ради Олега Панькевича, для того, щоб відстоювати незалежність редакційної політики. Ми якось звикли, що за допомогою потрібно інколи звертатися і до газети. Мовляв, вони їх "пропісочать". А виявляється, що насправді журналісти потребують захисту. Особливо ті хто працює в районних, чи міських виданнях. Вони фінансуються тою чи іншою радою і відповідно відпрацьовують надані їм кошти, які немалі. В середньому це біля 200-300тис.грн.. А в одному із районів області, менше десятка працівників редакції отримує 800тис.грн.річно. Це гроші платників податків, тобто наші з вами, однак розпоряджаються ними керівники району чи міста. А тому, фотографії їхніх персон завжди на перших сторінках. Повірте, що вони про це не завжди просять, просто спрацьовує інстинкт самозбереження. Я маю особистий,гіркий досвід роботи в таких газетах. Хочеш не хочеш, але танцюєш під їх музику.
Час від часу, у київських коридорах влади лунають заклики про роздержавлення місцевих засобів масової інформації. Проте, дальше закликів справа не рухається. Як на мене, тут кілька проблем. Місцева влада не дуже хоче розставатися із газетами, тому що в часі виборів вони працюють на діючу владу. Як правило безкоштовно. Самі журналісти місцевих ЗМІ також особливо на вільні хліба не рвуться. Жити на дотації значно комфортніше. Не потрібно собі особливо сушити голову над змістом газети, над передплатою, над тиражем. Місяць пройшов із бюджету зарплату виплатять, за друк заплатять. Іще щось можна заробити на рекламі. Інша річ, незалежні ЗМІ. За словами відомого самбірського журналіста, незалежна газета це комерційний продукт, який потрібно продати. А для цього треба, щоб читач хотів його купити. Звідси зміст газети має бути правдивим і обєктивним і владі до такої газети зась. Можуть хіба що попросити.
Натомість редактори місцевих газет поставлені у кріпацькі умови, знаю із власного досвіду. Крок вліво, чи вправо і вже лунає окрик із ради. Часто чиновники не гребують вичиткою газет перед друком. Закон передбачає захист редактора газети. Він прирівняний до заступника відповідної ради-засновника у зарплаті. Призначається рішенням сесії ради, а щоб його звільнити потрібно дві треті депутатських голосів. Однак насправді у житті більшість редакторів не хочуть псувати собі стосунки із головами рад і мерами, у яких є вагомі важелі впливу на редакції. В умовах тотального дефіциту місцевих бюджетів можуть не виділити грошей на зарплату, не заплатити за друк, не допомогти у передплаті. У цій справі слово голови ради чи мера є дуже вагомим, мало хто на їх прохання із місцевих керівників відмовить у передплаті газети. Одне слово залежність від влади місцевих ЗМІ тотальна.
За повідомленням голови Львівської обласної ради Олега Панькевича наступного року буде створена обласна Програма підтримки місцевих ЗМІ. Щоправда це повинно трохи насторожити. Адже кожна підтримка передбачає певні зобовязання. Олег Панькевич проговорився, що тільки у 7 районах області інформація про діяльність обласної ради є постійною. У цьомі місці доречно буде зауважити, що редакторів із Самбірського і Старосамбірського районів на створення Асоціації не кликали. Незрозуміло, чи то наші газети на стільки незалежні і самостійні, а чи навпаки на них в області махнули рукою як на безнадійно залежних від місцевої влади.