Яке це щастя - бути дитиною, коли про Тебе піклуються, Тебе оберігають і поруч із Тобою - твоя родина. Батьки завжди зайняті, а бабуся поруч. Вона - вірний порадник та друг, що розуміє та підтримує.

Сьогодні у різних державах відзначають свята приурочені людям, професіям, подіям. Особливою теплотою родинного спілкування наділені День Матері та День Батька. Однак недарма в народі кажуть, що перші діти - це внуки. То ж у багатьох країнах почали вшановувати ще й бабусь.

А чому б і ні?-а чим наші бабусі гірші. Вони ж виховали наших матусь та татусів,і насамперед самі є матусями. Роль більшості бабусь важко  оцінити. Трапляється,що вони повноцінно заміняють батьків. Достатньо багато  людей з радістю, а інколи і з сумом, згадують чудові дні, які проводили зі своїми бабусями, бо саме вони прикрашали наше дитинство комфортом, порадами, ніжністю або конкретною допомогою та підтримкою, коли ми дійсно потребували її. А ось чи приділяємо ми стільки ж любові і ніжності нашим бабусям? Може ще не пізно змінити це?

В українських традиціях є прекрасне свято - день Святої Анни,яке святкують 22 грудня. З давніх-давен Свята Анна є заступницею та покровителькою жінок. Це свято матері Богородиці,тобто бабусі Ісуса Христа. І чому б нам не започаткувати прекрасну традицію? Не об′єднуймо  ці два свята. Бабуся -це символ жіночносіті, лагідності, дбайливості, працьовитості та вірності, і ми за щоденними клопотами, не маємо права забувати про тих, кому завдячуємо своїм здоров′ям,успіхами,життям.