Сьогодні, 27 липня, на Львівщині з робочим візитом перебував Ендрю Расбаш, керівник програм зовнішньої допомоги представництва ЄС в Україні. Спочатку він завітав у село Унів Перемишлянського району, а відтак у побував у селі Корналовичі Самбірського району. Метою візиту було ознайомлення із результатами співпраці громад зі спільним Проектом Євросоюзу та Програми розвитку ООН "Місцевий розвиток, орієнтований на громаду - 2"(МРГ) .
За повідомленням Гал.інфо,учора, 24 липня, під час засідання Львівського КОДу головуючий на засіданні Анатолій Забарило оголосив прізвища 26 претендентів у кандидати від опозиції, серед них 17 ще не погоджені КОДом. Під час зачитування прізвищ представник КУН Андрій Микуш заявив, що обласна організація КУН не подавала до Львівського КОДу кандидатуру Романа Дідуся.«Київський головний провід КУН не є суб’єктом Львівського КОДу», - заявив він.Натомість Микуш зазначив, що відбулася конференція обласного середку, на якій було вирішено подати на погодження в КОД кандидатуру Андрія Лопушанського, який йтиме по Самбору.З цього приводу Дмитро Добродомов зазначив, що дивно виглядатиме, коли людина, яка жодного разу не була на засіданні КОДу, буде претендентом на звання єдиного кандидата.Микуш заявив, що таке рішення було прийняте на конференції обласної організації.
На правду, то ті нинішні вибори ше сі не зачили , а вже стає інтересно від того як і хто нарід хоче купити, бо має го за елєкторат і юш. Во, в Кийові створили рух "Чесно" та й розповідают, як, хто і за шо купує голоси. Правда всьо більше про Схід пишут. Ну а я подумав, шо наші у 120 і 125 в/о нічим не гірші від тотих, шо на Сході. Фамілії писати не буду, ви самі маєте пригадати хто і за шо вас підкуповував. Їден вже цілий рік обдаровує нарід. І чого тутка нема. Від чукулядів на Миколая до орденів, медалів і всяких памятників. Купивси ві Львівові газету, котра з номера в номер описує всі його подарунки шо сі звалили на наших краян з його щедрих рук. Ше їден возит всіх і старих і малих купатисі, роздає юридичні консультації, привозит всіляких ветеранів=футболістів, продавав тану пшеницю. Особливо тішит нарід його знимка у переповнених маршрутках. Ше їден обіцяє всіх вилічити і боронити, роздає сватову газету за бездурно, де від першої до востатної сторінки іно про нього пишут, який він патрійота. Дуже ня потішив майбутній народний дупутат-колядник. На Різдво роздав коляду по 5тис. гривень. Каже шо до кожної церкви. Ну а тоті наші ксьондзи тоже не без гріха і громаді виголосили хто кілько хтів. Їден казав, шо 3тис. дав претендент=колядник, инший гет втратив міру і взагалі нич громаді не вповів. Ну громада му пригадали, шо і почім. Навіть го лічили від горівки. Я си думає шо решта громад як сі дізнают про тоту коляду, то на виборах має му дуже помогти. Ми юш сі наслухали про тоту гречку шо дупутати даруют, а в нас крім пшениці, шей горох роздавали. Правда горох добре вродив, люди го садили за інструкційов від того дароносця=колядника. Навіть я пробував зупу з того гороху шо роздавав претендент.Ше їдні вигадники переписуют людий з кожної хати і питают кілько їх піде голосувати. Може аби на виборах ше який кавалок хліба підкинути і знати кілько з якої хати піде.Думаю шо далі буде ше інтересніше. Бо їх штаби мусят шось попридумувати. Шо би то таке людьом впарити від їхного патрона. Ну то давайтися чути.
Церковна громада Торганович унікальна далеко за межами району, бодай би тим, що наприкінці 50х минулого століття, під час Різдвяних свят, згоріла стара деревяна церква. Однак громада села не впала духом, а навпаки проявила згуртованість, віру та неабияку твердість духу. В часи комуністичного режиму, коли навкруги закривалися та руйнувалися церковні святині, громада Торганович із Божим благословенням відстояла своє право на молитву до Бога і у 1958 році в селі постала нова мурована церква. Думаю, старшому поколінню не потрібно пояснювати, що означає збудувати нову церкву у 1958 році. Таке, без перебільшення, чудо, можна пояснити лише волею Божою. Більш-менш мирно церковна громада пережила буремні 90=ті. І зберегла монолітність, увійшовши до УАПЦ. Конфлікт виник у 2011 році. Зо три десятки родин, із чотирьох сотень селян виявили бажання створити греко=католицьку громаду. Немає потреби перераховувати усі перипетії суперечок, але православна громада поставилася до своїх братів во Хресті з розумінням і більшість запропонувала греко=католикам кілька місць для побудови своєї церкви. Однак греко=католицька громада облюбувала собі територію біля школи. Спочатку самовільно встановили та освятили Хрест, привезли із села Ваньовичі розібрану деревяну каплицю, яка колись, до побудови церкви, слугувала тамтешній громаді(до речі вона так і лежить на купці не зібрана), пізніше спорудили тимчасове шатро, де і відправляють Богослужіння. Слід зазначити, що такі методи були зрозумілі та дієві на початках 90-х, коли греко=католицька церква вийшла з підпілля та виборювала свої права у рускої православної церкви. Сьогодні, на 20=тому році Незалежної України, це викликає певне несприйнття. Коли на всіх церковних та державних рівнях лунає заклик до порозуміння, до творення Єдиної Помісної Української Православної Церкви, щоб протистояти так званому "єдіному рускому міру" у Торгановичах на радість опонентам твориться розкол між людьми. Я далекий від того, що у селі діють агенти спецслужб інших недружніх держав. Це швидше недостатня поінформованість прихожан, можливо якісь свої антипатії чи гонори. Адже творення Помісної Української Православної Церкви означає рівновіддаленість від Москви і Ватикану. Богослужіння православних та греко=католиків нічим не відрізняються(обряд грецький) і незрозуміло, що заважає парафіянам молитися у церкві в якій хрестилися.
Минулого тижня на Старосамбірщині відбулася подія, яка, на нашу думку, може бути вписана в історію району ВЕЛИКИМИ ЛІТЕРАМИ. Адже за українською ментальністю нема гіршого, коли сусіди кращі за нас. Самбірщина завжди відігравала роль монополіста в нашому регіоні щодо наявності вищих навчальних закладів.Тепер вже твердо можна сказати, що й Староросамбірщина обжилась своїм ВУЗом.