Самбірчанинам Олегу Івановичу Домчаку та його сину Артуру довелося цивільну професію поміняти на військову. Обидва давно боронять Україну. Бо на її незалежність 24 лютого 2022 року зазіхнула жорстока орда кремлівського бункерного тирана. Кожний збагнув, що за волю від московщини, як і в минулому, народу доведеться нести важкий хрест.
Для мільйонів, у тому числі батька і сина Домчаків, вигук «Слава Україні!» стали не просто словами, а синівським обов’язком, щирою материнською молитвою, батьківським наказом, Шевченковим наказом: «Борітеся – поборете, вам Бог допомагає…»
Посудіть самі. З першого дня великої російської навали Олег Іванович, будучи заступником голови Новокалинівської міської ради, у числі перших добровільно вступив у ряди батальйону Самбірської територіальної оборони. Усвідомлював, на який крок зважився. Мав усі підстави не йти на війну – все-таки багатодітний батько, за плечима давно не молодість. Зрештою, якщо чисто по-людськи, то міг скористатися власним авторитетом, набутим на відповідальних районних посадах, за час роботи в Львівській обласній раді, колом впливових знайомих. І за сина Артура, можливо, також замовив би слово.
- Микола СЕНЕЙКО, Leopolis.news
- Політика, влада, суспільство
-
COMMENTS
- Перегляди: 1054