Людська недбалість та невігластво з кожним роком прогресують та поглиблюються. Чи є причиною цьому економічно-політичний стан справ в державі чи звичайна байдужість компетентних служб ми не знаємо.
Необроблені, незасіяні, незасаджені поля Самбірщини і Старосамбірщини кожної весни, осені, особливо останніми роками, охоплені язиками полум’я, загравою, яку видно навіть нашим сусідам полякам. В польських газдів напевно волосся стає дибки від жаху, причиною якого є наші умільці-палії. Без жодного докору сумління, без жодної розважливої думки, український неграмотний селянин, міщанин черкає сірником або запальничкою під сухою травою, особливо в гарну вітряну весняну днину, коли все прагне жити, цвісти, пити нектари життя. Скільки ж то маленьких істот безжально і безкарно відправляє на той світ байдужа і нікчемна рука.
- Микола Нанівський
- Обсервації
-
COMMENTS
- Перегляди: 3647
Чим відрізняється блогер від журналіста? Блоггерство - це не журналістика. На жаль, не всі це можуть зрозуміти і прийняти, і судять про блогерів по собі. Наприклад, блоггер - це як чукча, що бачить про те і співає: побачив яму посеред вулиці - написав які засранці міська влада. Журналіст же побачив яму, подзвонив в мерію, ще кудись, з'ясував хто викопав, навіщо, коли закопають і хто винен. А потім з усього цього зробить статтю і візьме коментар в протилежної сторони. Блогер більше пише для себе любимого, а журналіст для інших.
Новини зі східного фронту, як правило, драматичні і трагічні. Воно й зрозуміло - війна. Цього разу ми розповімо про щастя, яке український солдат, Михайло Ковалів, зустрів на війні. Виконуючи завдання він прибув до міста Балаклія і зайшов у магазин, там до нього підійшла місцева дівчина Ксенія і запитала чим може допомогти солдату. Кохання закралося з першого погляду. Вони познайомились, обмінялись телефонними номерами. Знайомство відбулося у липні минулого року, а вже у вересні Ксенія поїхала провідати його у Сватів.
Хто б міг подумати, що публікація молодого хлопця на власній сторінці у соцмережі викличе такий спалах емоцій. Його публікація правдива на всі сто відсотків. Можливо занадто емоційно, але відверто, не приховуючи свого імені та прізвища. Він висловив свою громадську позицію. І тут, як в анекдоті, "почалось". Його обзивали різними словами, погрожували жінці і дітям, врешті звільнився з роботи. І, ані один із тих, хто впізнав себе у замітці не підписався власним прізвищем, а підло шантажував молоду людину ховаючись за псевдонімами.Тим самим іще раз підтверджуючи, що автор правий і розворушив кодло пявок які присмокталися до Майдану і знову жирують на тілі України.