Держава – понад партії,
Нація – понад класи!
Симон ПЕТЛЮРА
Версія перша. Рожеві мрії старої гвардії.
Коли на носі остаточне реформування місцевого самоврядування в об’єднані територіальні громади , далі – ОТГ, місцевий люд взагалі тут у своїх званнях про це «європейське чудо» стоїть на краю пропасти. Кого не спитаєш – отримуєш банальні відповіді, або дитячі запитання – «то таке , ніби в Польщі», «то ще далеко», «ми юш ріжни пирижили, та й то пирижиїм», «там в Кійови все шось повинадумуют». і т. д.
Що найбільше дратує – то незнання простих тез навіть самими місцевими депутатами, головами місцевих рад. Сподіваюсь, що в обласних кабінетах ту тему добре вивчили. І тут резонне питання – Як ви хлопці, перебуваючи в чині районних депутатів (зараз або в минулих скликаннях) такі «нульові» в державницьких питаннях? Мова йде не про всіх. А от гонорова більшість назбирається. Хлопці перебували по кілька термінів в «Білому домі», а знання навіть близько не відповідають їхнім повноваженням. Повноваженням, які на них поклав виборець. Не видко також і діяльності тих же самих «політиків» по своєму окрузі. Але то таке, хлопці може зайняті більш важливішими справами, ліс ділять, поля, регулюють питання освітянські, медичні, тощо….
Ще, починаючи від останніх місцевих виборів в суспільстві широко ведеться пропаганда на рівні держави щодо утворення нових територіальних одиниць – ОТГ. Малюють райдужні горизонти, забезпечене ситне життя всім, великі кардинальні зміни в усьому. Невтручання столиці у справи насущні і т. д. Простіше – кілька сіл, міст, можливо з кількох районів, областей, можуть входити в це об’єднання. Мають свої гроші, своїх керівників, своїх депутатів, свої повноваження в межах чинного законодавства. Депутати, які представляють інтереси своїх виборців, мали б за ці два роки провести широку роз’яснювально-інформаційну роботу. Але де ж там…..
Не вдаючись в нетрі хитромудрої бюрократичної юриспруденції, можна чітко виокремити фундаментальне питання– «Звідки взяти гроші, де заробити, яким шляхом, як їх правильно витратити на потреби громади, не порушуючи Закон і Конституцію України?»
Якраз тут би вступили зі мною в бурхливу полеміку голови сільських/міських рад. Питання і поради, безперечно, лилися б як з відра. Але то залишу їм самим до пори-до часу.. Вони мали і мають всі повноваження та всі важелі впливу. Вудка в руках рибалки. Забігаючи наперед, подаю короткий посібник користувача-виборця, який можна використати при розмові з тими самими «обранцями».
Тож задаймо прості питання, на які, напевно відповіді не буде.
- За рахунок яких надходжень поповнюється казна вашого села/міста?
- Хто розподіляє фінансові потоки? Як це регулюється?
- Скільки ресурсів ви направляєте на розвиток місцевого бізнесу, який побудований на виготовленні, виробництві товарів, призначених для кінцевого споживача?
- Яким чином здійснюєте фінансовий аудит та фінансову звітність перед громадою – вашими виборцями?
- Чи урівнюєте в правах і можливостях всіх платників податків вашого населеного пункту. Якщо надаєте преференції – то чому, за які заслуги?
- Яка площа земельних угідь, включаючи всі види, облікована, і яким податком, в якому розмірі обкладається?
- Яким чином ви залучаєте інвестиції в своє село/місто/регіон? Яку діяльність з цього приводу провадите?
- Яку суму перераховуєте на громадські інституції – школи, лікарні, бібліотеки? Чи вимагаєте від них звітність за використані кошти?
В ідеалі, ОТГ – економічно та фінансово спроможна одиниця державного устрою. При умові, що всі ключові посади займають компетентні, не заангажовані політикою і родинними зв’язками з останніми, особи з справжньою освітою та сильною командою.
Бо як відомо, князь без війська – раб. Раб чужих інтересів, чужих думок, чужих грошей.